Принцип роботи
Генерація диму в такому пристрої відбувається стандартним чином – розігрівом дна до температури, при якій тирса починає тліти. Але є й різниця: ємність повинна нагріватися в одному місці, зазвичай це зовнішній край площини дна, і саме тут починає генеруватися дим. Він тліє поступово, поширюючись по спіралі все далі від вихідної точки, рахунок чого й забезпечується триваліший процес виділення диму без необхідності втручання людини.
Щоб тріска не затухла, в нижній частині димогенератора роблять невеликі отвори для доступу кисню ззовні – без нього процес тління швидко припиниться. Але для утворення тяги та у коптильному відділенні має бути передбачений отвір для випуску диму.
Ви знаєте, що таке ефект доміно? Щось схоже відбувається і тут, але послідовність тління може бути порушена, якщо насипати тріску вище за перегородки, це принципово важливо. Рекомендується також ретельно утрамбовувати матеріал, що використовується для генерації диму. Це, по-перше, дозволить продовжити тривалість тління, а по-друге, зменшить ймовірність займання палива.
Отворів для доступу зовнішнього повітря не повинно бути багато. Без кисню тління загасне, але й протяг у димогенераторі теж погано, оскільки зростає ризик займання тирси, чого допускати при холодному копченні ніяк не можна.
Схема і креслення димогенератора спірального типу нескладні, і хоча лабіринтні перегородки робити ще простіше, це по суті один і той же різновид, що відрізняється лише формою стінок. До речі, для покращення процесу тління ці перегородки радять виготовляти з перфорованого металу, а щоб тріска не спалахувала в сусідньому відсіку, їх роблять подвійними з деяким усуненням, щоб дірки не знаходилися один проти одного. Щоправда, корисна площа для закладки тирси при цьому зменшиться, так що ефективне та безупинне тління можна спробувати забезпечити й іншим способом.
